Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 липня — 16 липня 2022) — Вікіпедія

Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 липня 2022 року по 16 липня 2022 року (включно).

Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1].

Усі списки[ред. | ред. код]

п о р Втрати силових структур України внаслідок російського вторгнення в Україну 2014 Березень — липень 2014 1 — 23 серпня 2014 24 — 31 серпня 2014 Вересень — грудень 2014 2015 Січень — лютий 2015 Березень — липень 2015 Серпень — грудень 2015 2016 Січень — червень 2016 Липень — грудень 2016 2017 Січень — березень 2017 Квітень — червень 2017 Липень — вересень 2017 Жовтень — грудень 2017 2018 Січень — березень 2018 Квітень — червень 2018 Липень — вересень 2018 Жовтень — грудень 2018 2019 Січень — березень 2019 Квітень — червень 2019 Липень — вересень 2019 Жовтень — грудень 2019 2020 Січень — червень 2020 Липень — грудень 2020 2021 Січень — червень 2021 Липень — грудень 2021 2022 Січень — лютий 2022 1 — 15 березня 2022 16 — 31 березня 2022 1 — 15 квітня 2022 16 — 30 квітня 2022 1 — 15 травня 2022 16 — 31 травня 2022 1 — 15 червня 2022 16 — 30 червня 2022 1 — 16 липня 2022 17 — 31 липня 2022 серпень 2022 вересень 2022 жовтень 2022 листопад 2022 грудень 2022 2023 Січень 2023 лютий 2023 березень 2023 квітень 2023 травень 2023 червень 2023 липень 2023 серпень 2023 вересень 2023 жовтень 2023 листопад 2023 грудень 2023 2024 Січень 2024 лютий 2024 березень 2024 квітень 2024 травень 2024 Зниклі безвісти · Тимчасово невстановлені · Страчені · Полонені

Список загиблих з 1 по 16 липня 2022 року[ред. | ред. код]

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по-батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
1 липня[ред. | ред. код]
7391		Левицький Василь Анатолійович	46 років. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-07-011 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами поблизу с. Верхньокам'янське в Донецькій області[2].
7392		Путря Юрій Петрович	Мешканець Шполянської громади Черкаська область. Солдат, стрілець підрозділу 72 ОМБр. До ЗС України був призваний за мобілізацією 3 березня 2022 року. Залишилась дружина і двоє дорослих дітей.	02022-07-011 липня 2022	Загинув у запеклому бою проти російських окупантів поблизу населеного пункту Вершина Донецької області. Похований на батьківщині[3]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
7393		Чипенко Олександр	41 рік. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-07-011 липня 2022	Загинув у бою з російськими російськими окупантами (місце — не уточнено)[5].
7394
7395—7450			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-011 липня 2022	(для доповнення за 1 липня 2022 року)
2 липня[ред. | ред. код]
7451		Тимощук Станіслав Іванович	01972 1972. Мешканець м. Умані Черкаської області. Сержант, стрілець-снайпер підрозділу 58 ОМПБр.	02022-07-022 липня 2022	Загинув у бою за Україну (місце — не уточнено)[6].
7452		Грідасов Максим Іванович	01979-04-2222 квітня 1979, мешканець с. Розсішки Уманського району Черкаської області. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-07-022 липня 2022	Загинув у результаті отримання поранення, яке виявилося несумісним із життям під час ворожого аваудару в м. Констянтинівці Донецької області[7].
7453		Сеник Станіслав Михайлович («Ромео»)	01991-07-2222 липня 1991, с. Великі Дубрави Костанайської області Республіки Казахстан. Немовлям переїхва у с. Кропивник Калуський район Івано-Франківська область. Телефоніст-лінійний наглядач відділення зв'язку взводу управління мінометної батареї. Навчався в Івано-Франківській загальноосвітній школі №6З. акінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, навчався у Харківській юридичній академії. Відстоював територіальну цілісність своєї Батьківщини з самого початку вторгнення росії. У вересні 2016-го поповнив ряди добровольців 130-го окремого розвідувального батальйону в/ч А1994 ОК «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Добровольцем пішов і після російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.	02022-07-022 липня 2022	Під час мінометного обстрілу отримав проникаюче осколкове поранення, несумісне з життям поблизу Новогригорівки, що на Миколаївщині [8][9].
7454		Качай Євгеній	01999 1999, 23 роки, с. Лощинівка Одеська область. Військовий пілот армійської авіації України (підрозділ — не уточнено). З початку російського вторгнення в Україну виконав більше 30 польотів.	02022-07-022 липня 2022	Загинув у польоті, захищаючи небо України (місце — не уточнено)[10].
7455		Неспяк Михайло Васильович («Фізрук»)	33 роки, Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 10 ОГШБр. Цікавився спортом, зокрема футболом. Викладав фізичну культуру в Івано-Франківському базовому коледжі технологій та бізнесу. Воював у районі проведення АТО/ООС у складі 72 ОМБр. Після служби був гравцем футбольної команди ветеранів «Прикарпаття АТО». На початку російського вторгнення в Україну приєднався до складу 10 ОГШБр.	02022-07-022 липня 2022	Загинув у результаті важкого поранення під час ворожого мінометного обстрілу в Луганській області. Похований у м. Бурштині Івано-Франківської області[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[12].
7456 … 7470			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-022 липня 2022	(для доповнення за 2 липня 2022 року)
3 липня[ред. | ред. код]
7471		Логвінов Андрій Іванович	01990 1990, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний під час загальної мобілізації у квітні 2022 року.	02022-07-033 липня 2022	Згідно повідомлення Саксаганського ТЦК та СП, загинув у бою з російськими російськими окупантами на Херсонщині[13]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[14].
7472 … 7495			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-033 липня 2022	(для доповнення за 3 липня 2022 року)
4 липня[ред. | ред. код]
7496		Пазущан Олександр Іванович	28 років, с. Яблучне Охтирський район Сумська область. Старший сержант 3 БрОП НГУ. Пішов добровольцем на фронт із перших днів російського вторгнення в Україну.	02022-07-044 липня 2022	Помер у лікарні від важкого поранення, отриманого під час бойових дій (місце — не уточнено)[15]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16].
7497		Соловйов Антон Сергійович («Сербер»)	АР Крим. Командир відділення роти спецпризначення ССО ЗС України. Був командиром однієї з груп спротиву, яка діяла в м. Бучі під час російської окупації в лютому-березні 2022 року.	02022-07-044 липня 2022 (орієнтовно)	Загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Гуляйполя на Запоріжжі[17].
7498		Кузьмін Віталій Володимирович	01974 1974. Мешканець с. Легедзине Звенигородський район Черкаська область. Старший солдат, механік-водій 3 танкового взводу 3 танкової роти 1 танкового батальйону (підрозділ — не уточнено). У 2017—2019 роках брав участь в АТО на сході України. 8 березня 2022 був зарахований у танкові війська ЗС України.	02022-07-044 липня 2022	Загинув біля с. Богородичне Донецької області. Похований у рідному селі[18]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19].
7499		Брайченко Олег	52 роки. Мешканець с. Бубнівська Слобідка Золотоніський район Черкаська область. Солдат, старший навідник гранатометного відділення (підрозділ — не уточнено).	02022-07-044 липня 2022	Загинув під час виконання службових обов'язків (місце — не уточнено). Похований на Алеї Слави міста Дніпро[20].
7500		Сокоринський Дмитро Борисович	27 років, м. Володимир Волинська область. Майор, заступник командира 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Навчався у ЗОШ № 1. У ЗС України — з 2012 року, закінчив НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Залишилися дружина та однорічна донька.	02022-07-044 липня 2022	Загинув у результаті ракетного удара російських окупантів у Донецькій області[21]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[22].
7501		Остяк Максим Анатолійович («Остін»)	01987-04-1111 квітня 1987, м. Полтава. Січовик 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ»[23]. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». За фахом — інженер-будівельник. 2007 року переїхав до Києва. Там працював різноробом у ТРЦ «Більшовик», згодом за спеціальністю, а пізніше був барменом у «КультРа». Відкрив кафе в Коблевому на Миколаївщині, однак справа не пішла. Учасник Революції гідності з перших днів. 18 лютого 2014 року в сутичці з «Беркутом» отримав травму лівої руки та голови. Після цього разом із музикантом Євгеном Славяновим заснував гурт Reve ta Stohne. Вони записали альбом та виступали за кордоном. Працював у музеї історії України в м. Києві. З початку російського вторгнення в Україну брав участь у бойових діях в Ірпіні як оператор дрона. 1 червня 2022 року вступив до складу «Карпатської Січі». Залишилися мати, брат і донька[24].	02022-07-044 липня 2022	Загинув разом із Себастьяном Ландесом під час вогневого зіткнення з противником поблизу населеного пункту Покровське, що на Харківщині[25].
7502		Себастьян Ліонель Андре Жак Ландес («Француз»)	01993-12-099 грудня 1993, м. Париж Франція. Розвідник 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Після закінчення навчання працював у будівельній компанії у Франції. Служив у французькій армії. Брав участь у війні в Сирії та Іраку, як доброволець. Після цього поїхав до Кувейту, щоб вивчати мусульманську релігію. Знову служив у Сирії у французькій армії для французької армійської розвідки. З квітня 2022 року — у «Карпатській Січі».	02022-07-044 липня 2022	Загинув разом із Максимом Остяком під час вогневого зіткнення з противником поблизу населеного пункту Покровське, що на Харківщині[26].
7503		Корева Олександр Миколайович («Бумер»)	Мешкав у м. Києві. Військовослужбовець 2-го окремого батальйону ДУК ПС. Після початку російського вторгнення в Україну воював у складі Сил ТрО м. Києва, а потім батальйону резерву. Згодом приєднався до ДУК ПС. Брав участь у боях за Ірпінь та на сході України.	02022-07-044 липня 2022	Загинув від поранень у результаті ракетного обстрілу (місце — не уточнено)[27].
7504		Ейшишок Дмитро Геннадійович («Бухгалтер»)	24 липня 1984[28], м. Дніпро. Молодший лейтенант. Здобув освіту фінансиста у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Захоплювався спортом, водним туризмом, поїздками на велосипеді та сплавом на байдарках. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік евакуював родину з України. А в березні приєднався до ЗСУ. Став бійцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду командира взводу[29].	02022-07-044 липня 2022	Загинув у бою з окупантами біля села Богородичне на Донеччині. Похований на Краснопільському кладовищі у рідному місті. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[30].
7505 … 7530			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-044 липня 2022	(для доповнення за 4 липня 2022 року)
5 липня[ред. | ред. код]
7531		Сердюк Віктор Владиславович	01986 1986, м. Черкаси. Солдат, стрілець-помічник гранатометника (підрозділ — не уточнено). У 2009—2010 роках проходив строкову службу на тральщику «Черкаси». Вдруге був призваний до ЗС України за мобілізацією у березні 2022 року. Залишились батьки, сестра, дружина та 5-річний син.	02022-07-055 липня 2022	Загинув разом із Олександром Королем у результаті отримання осколкових поранень, не сумісних із життям під час ракетного обстрілу у м. Бахмуті Донецької області[31]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[32].
7532		Король Олександр Петрович	01968-08-2626 серпня 1968, м. Черкаси. Лейтенант, командир стрілецького взводу підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). З 1985 до 1990 року навчався у Слов'янському льотному училищі. Був призваний до ЗС України за мобілізацією 28 лютого 2022 року. Залишились батьки, дружина, дорослий син і донька.	02022-07-055 липня 2022	Загинув разом із Віктором Сердюком у результаті отримання осколкових поранень, які виявилися не сумісними з життям, під час ракетного обстрілу у м. Бахмуті Донецької області[31]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[32].
7533		Ганкевич Андрій Романович («Хенк»)	01976-11-2525 листопада 1976, м. Самбір Львівська область. Солдат, бойовий медик підрозділу 125 ОБрТрО. Батько — головний лікар хірург в одній із лікарень м. Самбора, мати — інженер на заводі. Закінчив школу № 2 у м. Самбір із золотою медаллю. З 1991 року пластун першого юнацького гуртка «Чорнобривці» у Самборі. 1992 року був учасником юнацького табору «Повстанськими шляхами» в Корчині та табору «Капралів горб». У серпні 1992 року в селі Воля на Старосамбірщині склав пластову присягу. Став одним із співзасновників 61 куреня ім. О. Тисовського в Самборі. Виховник гуртка «Соколи». Брав участь в організації пластових вишколів, таборів та «Свят весни» як інструктор. 2000 року при перереєстрації організації Пласту у Самборі, став одним із співзасновників станиці. Захоплювався волейболом, грав за юнацьку збірну міста, часто їздив на змагання по всій Україні та за її межами. Після завершення школи навчався у Національному лісотехнічному університеті України, що у Львові за спеціальністю економіст. Працював у Дирекції з капітального будівництва і реконструкції міжнародного аеропорту «Донецьк» під час підготовки до футбольного Євро-2012. Директор та засновник ТзОВ «Інжиніринг і проектування». З початком російського вторгнення в Україну пішов добровольцем до ЗС України. Залишилась дружина та четверо дітей. Нагороджений Залізним Пластовим Хрестом 9 липня 2022 року.	02022-07-055 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами у Харківській області[33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[32].
7534		Івасик Ігор Вікторович	12 березня 1971, с. Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області. Навчався у ліцеї № 81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради. У 1989—1991 роках служив у місті Балтійськ. У мирний час займав керівну посаду у логістично-транспортній компанії. Багато років проживав у Львові. Із початком повномасштабного вторгнення росії, одразу став на захист України. Від 3 березня служив у лавах 80 десантно-штурмової бригади. Виконував обов'язки старшого водія десантно-штурмового відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[34][35].	02022-07-055 липня 2022	Загинув від численних вибухових травм поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Похований 9 липня на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[36].
7535		Баранич Іван Васильович	7 липня 1994, м. Стрий Львівської області. Старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї ОДШБр (в/ч А0284). Навчався у школі № 8. У ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, його вихованням займалися бабуся та дідусь. У лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 та Указом Президента України № 391/2022 орденом «За мужність» ІІІ ступеня[37][38].	02022-07-055 липня 2022	Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині. Похований 8 липня у Стрию[39]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[40].
7536		Романюк Сергій Петрович	Народився 15.07.1975 р. м. Київ. Солдат, 58 Окремої мотопіхотної бригади, 3 батареї ЗРАДн. Пішов добровольцем 25 лютого 2022р. З перших днів вторгнення виконував бойові завдання по стримованню та знищенню ворога в Чернігівській обл., Сумській обл. та з 08.05.2022 перебував у Донецький обл. на Бахмутському напрямку, де відбувались дуже тяжкі бої.	02022-07-055 липня 2022	05 липня 2022 р. виконуючи бойове завдання в Бахмутському районі с.Бахмутське внаслідок обстрілу отримав смертельне поранення. Похований 15.07.2022 р. на Берковецькому кладовищі у м. Київ 42 ділянка, 7 ряд.
7537		Боровик В’ячеслав Станіславович	21.03.1996 р.н., старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр»).	02022-07-055 липня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — с. Курулька Ізюмського району Харківської області). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[41].
7538		Струков Ігор Миколайович	26.08.1985 р.н., солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ - 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр»).	02022-07-055 липня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — с. Курулька Ізюмського району Харківської області). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[42].
7539 … 7554			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-055 липня 2022	(для доповнення за 5 липня 2022 року)
6 липня[ред. | ред. код]
7555		Степовик Олександр Васильович	01972-09-1717 вересня 1972, с. Юрківка Уманський район Черкаська область. Сержант, оператор-навідник механізованої роти 72 ОМБр.	02022-07-066 липня 2022	Загинув у результаті бойових дій поблизу м. Бахмута в Донецькій області[43]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44].
7556		Спринчане Олександр Георгійович	28 років, с. Великосілля Чернівецької області. Мешканець м. Львів. Старший солдат, стрілець-зенітник 80 ОДШБр. Навчався у Чернівецькому професійному ліцеї сфери послуг. У складі 80-ї десантно-штурмової бригади брав участь в АТО.	02022-07-066 липня 2022	Загинув біля села Верхньокам'янське Донецької області[45]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30].
7557		Бондаренко Сергій	01986-11-3030 листопада 1986, с. Великі Гуляки Київська область. Старший стрілець кулеметного взводу мотопіхотного батальйону (підрозділ — не уточнено). Закінчив 9 класів у Великогуляківській школі. Далі навчався в Фастівському центрі професійно-технічної освіти, отримав професію. Учасник АТО (2014). Після російського вторгнення в Україну знову став на захист України. Залишилися батьки.	02022-07-066 липня 2022	Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу у Донецькій області[46].
7558		Фульмес Володимир	м. Яворів, Львівщина. У мирному житті чоловік працював водієм-далекобійником.	02022-07-066 липня 2022	Загинув вранці 6 липня через ракетно-артилерійський обстріл у Донецькій області[47].
7559		Жмурко Назар	28 років, с. Мишин Коломийського району. Був навідником другого гірсько-штурмового відділення 108 окремого гірсько-штурмового батальйону.	02022-07-066 липня 2022	Загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час бойових дій поблизу Івано-Дар'ївки Бахмутського району Донецької області[48].
7560 … 7575			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-066 липня 2022	(для доповнення за 6 липня 2022 року)
7 липня[ред. | ред. код]
7576		Владимир Олександр («Кеп»)	01967-05-2727 травня 1967, м. Львів. Здобув освіту в Саранському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. Учасник бойових дій на території Республіки Афганістан. У 90-х роках львів'янин служив у 12 окремій бригаді імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Після виходу на пенсію працював охоронцем у Морському торговельному порту «Южний» та товаристві з обмеженою відповідальністю «Охоронна Агенція Тайфун». Впродовж 2016—2022 років служив у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила[49].	02022-07-077 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований 13 липня 2022 на Личаківському кладовищі[50].
7577		Олефіренко Євген Валерійович («Елвіс»)	01988-09-2727 вересня 1988, м. Київ. Лейтенант, командир взводу 1-ї Інтернаціональної роти 517-го батальйону 1 ОБрСпП. Вивчав історію у Києво-Могилянській академії та в Уппсальському університеті у Швеції. Працював менеджером у готельному бізнесі. Після початку російсько-української війни у 2014 році цілеспрямовано готувався до захисту України. Навчався у НУОУ імені Івана Черняховського, освоював військові спеціальності. 24 лютого 2022 року був мобілізований до 206-го батальйону ТрО, в подальшому був переведений до 1 ОБрСпП. За цей час воював під м. Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, командував взводом. В останні тижні його підрозділ до останнього захищав м. Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій підрозділ із напівоточеного міста неушкодженим.	02022-07-077 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Бахмуту на Донеччині[51]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[52].
7578		Паливода Ігор Вікторович	01997-04-1919 квітня 1997, с. Лучинці Івано-Франківська область. Випускник Бурштинського енергетичного коледжу. До служби в ЗС України працював в «Прикарпаттяобленерго».	02022-07-077 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу с. Івано-Дар'ївки Бахмутського району на Донеччині час артилерійського і танкового обстрілів[53].
7579		Антоник Петро Миколайович	01989-10-011 жовтня 1989, 32 роки, с. Рихтичі Дрогобицький район Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. Учасник АТО (2015—2016). Залишилася дружина та маленька донечка.	02022-07-077 липня 2022	Загинув при виконанні бойового завдання поблизу с. Богородичного Краматорського району на Донеччині[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30].
7580		Душко Володимир Володимирович	30 років, с. Шевченко Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-снайпер 80 ОДШБр. Після школи здобув середню технічну освіту у Дніпропетровському технікумі.	02022-07-077 липня 2022	Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі села Верхньокам'янське Донецької області[55]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30].
7581		Тюшка Ігор Ярославович	22 роки, с. Старий Мізунь Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. Навчався у Долинській школі-інтернаті. Здобув фах зварника у Вищому професійному училищі № 21 м. Івано-Франківськ. Наприкінці лютого 2020 року уклав контракт на військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь в ООС на Донбасі.	02022-07-077 липня 2022	Загинув під час боїв за Бахмут на Донеччині під час виконання бойового завдання. Біля села Спірне отримав смертельне поранення[56]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30].
7582		Малюга Володимир Ярославович	01972 1972, м. Золочів Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено)	02022-07-077 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами на Донеччині[57].
7583		Бордун Іван	47 років, м. Турка Самбірський район Львівська область. Старший сержант, начальник радіолокаційної станції 2-го дивізіону артилерійської розвідки 15 ОБрАР.	02022-07-077 липня 2022	Загинув від отриманих поранень під час обстрілу засобами вогневого ураження російського окупанта поблизу м. Сіверська Бахмутського району на Донеччині[58].
7584		Одінцов Валерій Ігорович	01972 1972, м. Броди Львівська область. Прапорщик, командир відділення снайперів ВЧ А4084	02022-07-077 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами на Донеччині[59].
7586		Жало Михайло Михайлович (Жало)	29 років, народився у м. Бориспіль Київської області. Закінчив Немішаєвський коледж зі спеціальності "Ветеринар", та з відзнакою - Національний університет біоресурсів і природокористування України. У вільний час займався велоспортом та брав участь у різних спортивних змаганнях, зокрема - з бігу та плавання. Також брав участь у Революції Гідності і писав патріотичні вірші. Після здобуття вищої освіти Михайло поїхав працювати на ферму в Данію, згодом переїхав до Фінляндії, де продовжував займатись улюбленою справою. Після повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до України. Спочатку приєднався до громадської організації «Зоопатруль», яка рятувала тварин із замкнених квартир у Києві, а потім записався до територіальної оборони. За кілька місяців був у складі 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони.	02022-07-077 липня 2022	Загинув від отриманих осколкових поранень на Харківщині біля села Дементіївка. Його через 2 дні після загибелі відкопали разом з кулеметом, на гашетці якого були заціпенілі руки. Поховали 14.0.2022 на Алеї Слави міста Бориспіль. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
8 липня[ред. | ред. код]
7603		Андрєєв Сергій Олександрович («Болт»)	02001 2001 (листопад), м. Донецьк. Старший солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. За декілька років до початку війни на Донбасі переїхав із матір'ю до м. Броварів. Студент. 24 лютого 2022 року залишив студентську лаву та приєднався до 72 ОМБр із метою боронити м. Київ. Був поранений, лікувався у госпіталі, після лікування — повернувся на фронт.	02022-07-088 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Бахмута Донецької області[60]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[61].
7404		Пастух Ігор	м. Миколаїв. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту з греко-римської боротьби.	02022-07-088 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Донецька[62].
7605		Семенов Павло Олександрович	01998-07-1717 липня 1998, 23 роки, с. Криштопівка Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З жовтня 2018 до 2020 року проходив строкову військову службу в навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині. З початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Залишилися мати, брат та дві сестри.	02022-07-088 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований у рідному селі[63]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[12].
7606		Жицький Сергій Васильович	01986 1986, м. Київ. Після закінчення Черкаського політехнічного технікуму працював у сфері обслуговування в м. Черкаси. Старший солдат, старший стрілець взводу 72 ОМБР. Учасник АТО. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (03.05.2022).	02022-07-088 липня 2022	Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу м. Бахмута Донецької області. Похований у м. Черкасах[64].
7608		Гринь Костянтин Анатолійович (Гост)	46 років, народився та проживав у місті Києві. Закінчив Київський державний технічний університет будівництва і архітектури зі спеціальності "Інженер-технолог". Мав різноманітні захоплення, був повний сил та бажань. Любив рибалити та подорожувати. Мав багато друзів і завжди був в центрі уваги. Активно тренувався та займався спортом, готувався взяти участь у змаганнях міжнародного рівня у Федерації Кудо. Його мудрість та сила допомагали зовсім молодим спортсменам, він вчив їх перемагати та боротися до кінця. Активно розглядав різноманітні можливості розвитку власного бізнесу, вивчав мови, намагався вчитися новому – програмуванню та комп’ютерним наукам. З початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконуючи обов’язки командира роти, ініціативний та відповідальний, розумний і впевнений в собі, рішучий Костянтин завжди дбав про товаришів, ніколи не ховався за чужими спинами, був першим у житті та у бою, ніколи не показував страху. Він був найкращим – справжнім чоловіком, гідним поваги, справжнім командиром.	02022-07-088 липня 2022	Загинув виконуючи бойове завдання під Харковом біля села Демінтіївка. Поховали 20.09.2022 на Міському кладовищі Києва. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
7609		Дречевич Микола Данилович (Дракоша)	48 років, народився в Львівській області, Драгобицький район, село Старий Кропивник. Микола був уродженцем і мешканцем Львівської області. Закінчив загальноосвітню середню школу №4 міста Борислав. Згодом закінчив ПТУ. Працював будівельником, мав свою бригаду. У 2015-2016 роках брав участь в АТО у складі батальйону «Донбас». З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік захищав місто Ірпінь під Києвом у складі роти охорони Бучанського військкомату. Потім приєднався до 242-го окремого батальйону територіальної оборони столичної 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був командиром відділення снайперів роти вогневої підтримки. Спочатку захищав Київщину, а влітку разом із підрозділом вирушив боронити Харківщину.	02022-07-088 липня 2022	Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу в Харьківській області селі Дементіївка. Поховали 21.09.2022 на Міському кладовищі села Попель Львівської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
7610		Котузяк Федір Степанович (Годой)	42 років, народився у селі Ворвулинці, Тернопільська область. Після школи вирішив стати військовим. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Служив у в/ч м. Скала-Подільська, потім перевівся у м. Чернівці. Працював дільничим у поліції. У 2008 році потрапив у ДТП при виконанні службових обов‘язків, після чого мав інвалідність. Був активним учасником Революції Гідності. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Федір одразу пішов до місцевого військкомату. Однак йому відмовили за станом здоров‘я. Тоді чоловік поїхав до Києва, де вступив до лав 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони.	02022-07-088 липня 2022	Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу біля села Дементіївка на Харківщині від уламків снаряду. Поховали 18.09.2022 на кладовищі міста Заліщики. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
9 липня[ред. | ред. код]
7621		Осадко Олександр	Військовослужбовець 25 ОПДБр. Залишилась дружина і троє дітей. Дружина — українська письменниця Ганна Осадко.	02022-07-099 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу с. Краснопілля, що на Донеччині[65].
7622		Баланчук Сергій Олександрович	01975-03-3131 березня 1975, 47 років, м. Київ. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Український футболіст, який був відомий завдяки виступам у полтавській «Ворсклі», ізраїльському «Маккабі» (Хайфа) та молодіжній збірній України.	02022-07-099 липня 2022	Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу м. Бахмута Донецької області[66]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[67].
7623		Кожуховський Іван Олександрович	01982-01-022 січня 1982. Мешканець Уманського району Черкаської області. Молодший сержант, головний сержант взводу окремої десантно-штурмової бригади (підрозділ — не уточнено).	02022-07-099 липня 2022	Загинув у результаті запеклого бою поблизу смт Білогорівки Луганської області[68].
7624		Ясенко Дмитро Андрійович («Мангуст»)	01991-07-2424 липня 1991, Чернівецька область. Капітан, командир роти 80 ОДШБр. Учасник АТО/ООС. Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня.	02022-07-099 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами на Луганщині[69].
7625		Ковальчук Сергій Дем'янович («Дізель»)	01995-05-055 травня 1995, с. Степок Житомирська область. Мешкав у с. Яроповичі Житомирської області. Солдат, старший водій 1-го відділення 3-го взводу 3-ї роти спеціального призначення військової частини А4587. Залишились батьки.	02022-07-099 липня 2022	Отримав важкі кульові поранення під час бою з противником із застосуванням стрілецької зброї поблизу населеного пункту Ольгине (Херсонська область) та помер під час евакуації до населеного пункту Кошове Дніпропетровської області[70].
7626		Козак Богдан Федорович	01980 1980, с. Підгородище Львівська область. Військовослужбовець 63 ОМБр.	02022-07-099 липня 2022	Згідно повідомлення Новороздільської міської ради, військовослужбовець загинув у бою з російськими окупантами поблизу м. Баштанки Миколаївської області. Похований у с. Підгородище на Львівщині[71].
7627		Бібік Жасміна Михайлівна	01992-11-022 листопада 1992, м. Черкаси. Закінчила Білоцерківський медичний коледж. У 2014 підписала контракт із ЗСУ, регулярно виїжджала в зону АТО/ООС. Сержант, санінструктор медичного пункту 2 стрілецького батальйону 24 ОМБр.	02022-07-099 липня 2022	Загинула під час ракетного удару в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Похована в с. Олександрівка на Черкащині.[72] Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[73]
7630		Лопухов Олег Валентинович («Талант»)	37 років, с. Роздольне Херсонської області. Здобув середню освіту. Жив у Києві з родиною. Захоплювався фотографією, малюванням, грою на гітарі та співом. Навчався у Київській школі фотографії. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист столиці. Приєднався до лав 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Разом із побратимами обороняв Київ та область, а потім вирушив на Харківщину.	02022-07-099 липня 2022	Загинув під час висування підрозділу на позиції, потрапивши під мінометний обстріл в районі села Дементіївка Харківської області. Під час висування на позиції підрозділ українських оборонців потрапив під мінометний обстріл російських окупантів. Поховали 14.07.2022 на Байковому кладовищі Києва. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
10 липня[ред. | ред. код]
7638		Каха Гоголь	Грузія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Ветеран Війни в Абхазії (1992—1993 рр.). Приїхав до України з Поті через 15 днів після початку російського вторгнення в Україну.	02022-07-1010 липня 2022	Загинув зранку в результаті російського авіаудару (місце — не уточнено)[74].
7639		Грубрін Борис Леонідович («Калмик») ||55 років, родом з Києва. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Разом із дружиною упродовж 11 років мав свій бізнес із надання послуг таксі. Потім займалися страхуванням. Чоловік був регіональним менеджером страхового брокера. У вільний час займався садівництвом, любив рибалити. Був активним учасником Революції Гідності. З початку повномасштабної війни Борис волонтерив – вивозив людей з Бучі, Гостомеля, Ірпеня. А згодом приєднався до столичного 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. У нього було двоє синів, обидва – інваліди з дитинства. Борис в свої 55 років мав би бути поруч із синами, але поклик серця – захищати свою Батьківщину – виявився сильнішим за сімейні обставини.	02022-07-1010 липня 2022	Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу біля села Дементіївка на Харківщині. Через тривалі бої в тому районі Харківщини вивезти тіло Калмика вдалося лише за два місяці – у вересні. Поховали 19.09.2022 на Лісовому цвинтарі у рідному Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
7640		Макеєв Олександр Сергійович («Конструктор») ||44 роки, м. Київ. Після школи здобув фах техніка-конструктора у Київському оптико-механічному технікумі. У 2002-му закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості (нині – Київський національний університет технологій та дизайну). Працював інженером-конструктором оптико-волоконних приладів. Цікавився історією. Грав на гітарі та саксофоні. Любив гори. У студентські роки займався історичною реконструкцією. Потім захопився спортом: біг, ультратрейл, триатлон, плавання. З перших днів повномасштабної війни пішов до військкомату. Через значну кількість охочих його поставили в чергу. Приєднався до підрозділу ТРО міста Києва в/ч А7373, пізніше перевівся до 242-й окремий батальйон територіальної оборони (Україна) 241-ша окрема бригада територіальної оборони (Україна). Обіймав посаду командира взводу.	02022-07-1010 липня 2022	Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу біля села Дементіївка на Харківщині. Похований 19.09.2022 на Лісовому кладовищі у рідному Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
11 липня[ред. | ред. код]
7646		Буханченко Віталій Юрійович	Старший солдат 3 БрОП НГУ.	02022-07-1111 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[75].
7647		Сенчук Владислав Васильович	2 квітня 2003, с. Яворів Косівського району. Солдат 3 БрОП НГУ, 50 полк. Проходив службу на Харківщині.	02022-07-1111 липня 2022	Загинув 11 липня 2022 року в бою з російськими військовими. Президент посмертно нагородив воїна орденом "За мужність" III ступеня 7 вересня 2022 [76][77]
7648 … 7660			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-1111 липня 2022	(для доповнення за 10 липня 2022 року)
12 липня[ред. | ред. код]
7661		Белюженко Руслан («Єгерь»)	01972 1972. Старший сержант, головний сержант взводу (підрозділ — не уточнено). У другій половині 80-х років навчався в училищі у Кутківцях, заочно здобував освіту у Львівському технікумі зв'язку та у «Львівській політехніці». До війни був приватним підприємцем, що надавав послуги телерадіомайстра у Богородчанах та керівником ТзОВ «Верховина-ДС», єгерем та пластуном в Івано-Франківській станиці. Отримав поранення, але після лікування та короткого відпочинку знову повернувся на передову.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув від мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання поблизу с. Єгорівки Донецької області[78].
7662		Гречихін Владислав Станіславович	01997 1997, 25 років, Полтавська область. Старший солдат, санітар підрозділу Десантно-штурмових військ (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1212 липня 2022	Загинув внаслідок артобстрілу неподалік м. Сіверська Донецької області[25].
7663		Литовченко Андрій	Командир 1-го взводу окремого стрілецького полку «Чорний ворон» 241 ОБрТрО. Мав дві вищі освіти. Працював системним адміністратором в Інституті теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України. 2015 року вчився військової справи в Українському легіоні. Взимку 2016 року разом із майбутньою дружиною поїхали парамедиками в ASAP Rescue. Після того одружився. 2018 року отримав роботу у Франції в CPPM (Марсельський центр фізики елементарних частинок). Він був адміністратором і програмістом-розробником чотири роки, два з яких ще віддалено вів проєкт Web App у ЦЕРНі. Працював над Dirac, соціальною мережею для науковців усього світу. Після початку російського вторгнення в Україну повернувся з Франції і долучився до складу ТрО. Залишилися дружина і син.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув поблизу с. Дементіївки Харківської області[79].
7664		Зєльков Олександр Олексійович	с. Ліски (Ізмаїльський район) Одеська область. Солдат, стрілець підрозділу 126 ОБрТрО.	02022-07-1212 липня 2022	5 липня отримав численні вогнепальні осколкові поранення під час бойових дій поблизу населеного пункту Лозове Херсонської області. Не зважаючи на всі зусилля лікарів, помер у військовому госпіталі[80].
7665		Петров Андрій	м. Львів. Військовослужбовець військової частини А4007. Від початку російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України, де обороняв Батьківщину на сході України у складі військової частини А4007.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[81].
7666		Берестовський Захар Олександрович («Беркут»)	02003-11-2121 листопада 2003, м. Суми. Солдат, військовослужбовець 2 роти 2 батальйону ССО «Азов». До війни займався ковкою і хотів стати професійним військовим, але так і не закінчив Харківське кадетське училище.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув в бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[82]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[83].
7667		Буляк Юрій Миколайович	01981-11-1212 листопада 1981, Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 90 міста Львова. Закінчив державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище» за спеціальністю «маляр-штукатур». Після завершення навчання проходив військову службу у місті Бродах Львівської області. У 2014—2015 роках захищав Батьківщину у зоні проведення АТО. У мирний час Юрій Буляк працював у охоронних структурах міста Львова. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив Україну у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[84].	02022-07-1212 липня 2022	Загинув у селищі Спірне Бахмутського району[85]. Похований 16 липня на Личаківському цвинтарі у Львові[86]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30].
7668		Білоус Микола Григорович (Старий)	57 років, народився у місті Буринь Сумської області. Закінчив місцеву школу. Довгий час працював у Буринській центральній районній лікарні водієм, а потім механіком. Любив їздити за кермом, був безвідмовним другом. Деякий час заробляв на ремонтах квартир. 24 лютого 2022 року Микола був у Києві, працював на будівництві. А вже за 4 дні чоловік вирішив записатися до територіальної оборони. Сказав дружині: «На війні діти гинуть, я в квартирі не сидітиму». Пізніше обіймав посаду водія 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув в результаті прямого вогневого контакту під час висування підрозділу на позиції СП в районі Дементіївка Харківської області. Напередодні 57-річний захисник вирушив на завдання, близько 03:00 ночі українські військові потрапили у ворожу засідку. У результаті цього бою не стало Старого. Через постійні ворожі обстріли тіло Миколи змогли забрати лише на 9 день після його загибелі. Поховали його у рідному місті Буринь. Поховали 23.07.2022 на кладовищі міста Буринь. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
7669		Дворяк Іван Юрійович (Швед)	31 рік, народився в м. Світловодськ, Кіровоградської області, проживав у м. Київ. Навчався в загальноосвітній школі №3, потім на факультеті ветеринарної медицини Київського університету біоресурсів і природокористування. Служив кулеметником 3-го відділення, 3-го взводу 6-ї стрілецької роти 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був сильною та сміливою людиною, яка була вірна присязі та своїй Батьківщині до останнього. За час проходження служби на посаді кулеметника зарекомендував себе з позитивного боку, логічно працював над вдосконаленням та підвищенням свого професійного рівня. Мав високий рівень мотивації до військової служби та користувався авторитетом у своїх сослуживців.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув під час вогневого зіткнення з супротивником на Харківському напрямку в селі Демінтіївка. 11.01.2023 р. у Світловодському міському Палаці культури відбулося прощання з героєм, поховали на кладовищі міста Світловодськ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
7670		Жуйков Володимир Петрович (Авдот)	Володимир народився у місті Кролевець Сумської області, навчався у Полтаві. З 18 років служив у В’єтнамі корабельним коком. Після завершення курсів у Києві працював 3D-модельєром в IT-компаніях над створенням культових онлайн-ігор. Обожнював рибалку, неперевершено готував, професійно володів техніками масажу, писав вірші та неймовірно гарно ліпив із пластиліну воєнну техніку. Коли почалася повномасштабна війна, Володимир приєднався до 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був старшим стрільцем. Разом із побратимами вирушив на передову захищати Батьківщину.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув в результаті прямого вогневого контакту під час висування підрозділу на позиції СП в районісела Дементіївка на Харківщині. Захисник потрапив у засідку ворога та отримав смертельні кульові поранення. Нагороджений медаллю "За військову службу Україні" (посмертно). Поховали військовослужбовця на Берковецькому цвинтарі у м. Києві, 42 ділянка, 1 ряд.
7671		Оніщенко Валерій Миколайович (Боцман)	49 років, був киянином, народився і виріс у столиці. Закінчив Національний університет харчових технологій. Працював на комунальному підприємстві «Київтеплоенерго» та всіляко допомагав киянам створюючи комфорт у їх житті. У вільний час чоловік любив рибалити. З початком повномасштабного вторгнення Валерій встав на захист України. Був командиром відділення у 242-му окремому батальйоні територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони.	02022-07-1212 липня 2022	Загинув в районі села Дементіївка на Харківщині. Захисник потрапив у засідку ворога та під час бою отримав смертельні поранення. Поховали захисника на Новосілківському кладовищі у рідному Києві. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
13 липня[ред. | ред. код]
7681		Марушко Вадим	30—32 роки, с. Смолигів Волинська область. Солдат, військовослужбовець медроти 24 ОМБр. Молодший брат Владислав загинув 2014 року на війні і Вадим повернувся з Німеччини, де проходив лікарську практику. Уклав контракт на військову службу за контрактом[87]. З перших днів російського вторгнення в Україну добровольцем став на захист України. Був поранений, але після реабілітації знову відправився на передову до побратимів.	02022-07-1313 липня 2022	Трагічно загинув під час ротації вдома[88].
7682		Стасовський Дмитро Юрійович	21 рік, смт Петриківка Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець 93 ОМБр. Після початку російського вторгнення в Україну, разом із батьком, добровольцем пішов захищати Україну. Воював в одному батальйоні разом із батьком.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено). Батько власноруч виніс тіло загиблого сина з під обстрілів[89]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[90].
7683		Закаблук Тимофій Валерійович	01995-11-1414 листопада 1995, м. Миргород Полтавська область. Солдат Десантно-штурмових військ (підрозділ — не уточнено)[23]. Випускник Миргородської ЗОШ№ 1 ім. Панаса Мирного. Боронив Україну від першого дня після російського вторгнення в Україну. Залишилася дружина та 4-річний син.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час артобстрілу «Градів» поблизу м. Сіверська Донецької області[91].
7684		Маліченко Анатолій Петрович	01972-07-1414 липня 1972, Полтавська область. Сержант, командир відділення ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу з БМ-21 «Град» поблизу м. Сіверська Донецької області[25].
7685		Ластовін Олександр Володимирович («Полтава»)	01985-12-066 грудня 1985, Полтавська область. Молодший сержант, стрілець-санітар підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу з БМ-21 «Град» поблизу м. Сіверська Донецької області[92]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[93].
7686		Іващенко Павло Олександрович	01973-03-3131 березня 1973, Полтавська область. Солдат, механік-водій підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу з БМ-21 «Град» поблизу м. Сіверська Донецької області[25].
7687		Луговський Ярослав Романович	01978-04-2929 квітня 1978, Полтавська область. Старший солдат, водій підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу з БМ-21 «Град» поблизу м. Сіверська Донецької області[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[94].
7688		Цвітченко Едуард Валентинович	01971 1971, 50 років, Полтавська область. Сержант, командир відділення підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23]	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час мінометного та артобстрілу українських позицій поблизу с. Вершина Донецької області[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[94].
7689		Кір'ян Анатолій Миколайович	01978-04-2121 квітня 1978, Полтавська область. Сержант, командир бойової машини підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у районі м. Мар'їнки Донецької області[25].
7690		Копотун Євгеній Володимирович	27 років, Київська область. Майор, командир екіпажу вертольоту Мі-8 16-ї ОБрАА.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Пречистівки Донецької області[95]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[96].
7691		Кріль Назарій Романович	м. Броди Львівська область. Старший лейтенант, льотчик-оператор вертольоту Мі-8 16-ї ОБрАА.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Пречистівки Донецької області[95]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[96].
7692		Лозовий Богдан Віталійович	м. Броди Львівська область. Капітан, бортовий авіаційний технік вертольоту Мі-8 16-ї ОБрАА.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Пречистівки Донецької області[95]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[96].
7694		Процик Андрій Романович	Солдат, навідник, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. На військовій службі в ЗС України — з 2018 року.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами на околицях с. Богородичного Краматорського району на Донеччині[97]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[98].
7695		Черешневий Дмитро Ігорович (Черешня)	51 рік, народився і жив у Києві. Здобув середню технічну освіту за фахом слюсар паливної апаратури. Працював водієм-тілоохоронцем. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, чоловік приєднався до лав 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був водієм. Добрим, позитивним та розважливим. Завжди був за правду та мав багато друзів. Мріяв жити спокійним та щасливим життям, купити великий будинок і жити у великій родині.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув під час мінометного обстрілу на Харківщині. Поховали в Києві на Південному кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
7696		Петушков Олександр Володимирович	01973-08-2323 серпня 1973. Молодший сержант, командир стрілецького відділення ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Сіверськ на Донеччині. Похований у м. Звенигородці на Черкащині[99]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[100].
7697		Савіцький Борис Борисович	32 роки, м. Шепетівка Хмельницька область. Штаб-сержант, командир розвідувального взводу 14 ОМБр. У 2008 році закінчив Вище міжрегіональне професійне училище залізничного транспорту в Козятині. У 2008—2012 роках служив у ЗСУ. Після демобілізації працював на залізниці. З 2014 року брав участь в АТО/ООС. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (13.08.2015).	02022-07-1313 липня 2022	Загинув біля с. Миколаївка Херсонської області[101].
7698		Феоклістов Дмитро Володимирович	16 вересня 1969, м. Київ. Молодший сержант 81 ДШБ. Командир підрозділу. Закінчив художній технікум. Але з самого дитинства захоплювався радіоелектронікою. Робив у відділі електроніки на підприємстві. Також мав своє СТО, робив автоелектриком. На війні був з січня 2015 року. Був в найгарячіших точках. Виконував бойові завдання біля Донецького аеропорту, населених пунктів Мар'їнка, Опитне, Водяне, Слав'янськ, Краматорськ. Залишилась дружина та мати.	02022-07-1313 липня 2022	13 липня після артобстрілу загинув на місці у м. Сіверськ біля Бахмуту. Похований у м.Києві 28 липня Берковецькому кладовищі 42 ділянка, 2 ряд. Нагороджений двомя медалями: медаль учасника АТО та ДШБ 81 бригади.
7699		Гаврилюк Ігор Володимирович (Інгвар)	58 років, народився і жив у Києві. Закінчив Національний авіаційний університет. У 1984-1986 роках проходив строкову службу у військах зв’язку. Потім понад 20 років служив у підрозділах радіоконтррозвідки СБУ. Звільнений у відставку у званні майора. Любив читати, особливо книги з історії. Чудово грав у шахи, мав відмінне почуття гумору. Полюбляв радіо- та фотосправу. Своїми руками створював казку у старенькій «хатинці-дачі», де побудував, як він сам казав, «вівтар безумства». У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Ігор отримав зброю та чергував на блокпостах на в’їзді в Київ. Згодом став старшим і перевіряв там порядок несення служби підлеглими. Вже під час комплектування 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони Інгвар підбирав людей на командирські посади. Його ж призначили заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи. Влітку їх підрозділ направили на оборону Харківської області, де Ігор і прийняв свій останній бій.	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у бою з окупантами в районі села Дементіївка на Харківщині. Інгвар лежав обличчям вниз з перетягнутою джгутом рукою. Коли за допомогою «кошки» його перевернули, виявилось, що під тілом – граната та особистий пістолет ТТ. Навіть тяжко поранений він був готовий прийняти бій та не збирався здаватися. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня(посмертно). Поховали офіцера у рідному Києві.
7700		Сербук Максим Григорович (Воля)	50 років, народився та проживав у місті Київ. Закінчив Київське вище військово-морське політичне училище. Після чого посвятив своє життя державній безпечності своєї країни, служив в рядах Служби Безпеки України. Останні роки свого життя посвятив бізнесу, любив займатися боксом та велоспортом.свою особистість. На початку вторгнення відправивши свою сім’ю у безпечне місце і пішовши за покликом душі став на захист своєї рідної землі. Служив заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення. Сприяв досягненню високого морального духу особового складу, який спонукав їх до свідомого виконання службово-бойових задач.	02022-07-1313 липня 2022	В липні одного дня Максим потрапив під ворожий мінометний обстріл, отримав поранення несумісні із життям в районі села Дементіївка на Харківщині. Поховали на Совському кладовищі міста Києва. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
14 липня[ред. | ред. код]
7702		Віктор («Віхрь»)	Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Ультрас донецького «Металурга»[102].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено)[103].
7703		Савицький Назар Олексійович («Стероїд»)	01998-09-088 вересня 1998, Донецька область. Старший солдат, військовослужбовець 81 ОАЕМБр. Навчався ЗОШ № 6 в м. Селидове, в подальшому — в ЗНУ. Ультрас донецького «Металурга». Учасник ООС. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» (наказ Міністра оборони України від 13.08.2021 року № 361)[104].	02022-07-1313 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Сіверська Донецької області[102][103].
7704		Буданцев Андрій Вікторович	01983-12-2525 грудня 1983, Полтавська область. Снайпер, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1414 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу м. Сіверську Донецької області[25].
7705		Лещін Ігор Володимирович	01973-05-044 травня 1973, Полтавська область. Капітан, військовослужбовець 81 ОАеМБр[23].	02022-07-1414 липня 2022	Загинув під час ворожого артобстрілу м. Сіверська Донецької області[25].
7706		Лисенко Іван Анатолійович	01986-04-1010 квітня 1986, Полтавська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено)[23].	02022-07-1414 липня 2022	Загинув під час ракетного удару по м. Дніпру[25].
7707		Бурдико Дмитро Григорович	Полковник, військовослужбовець ПС ЗС України (підрозділ — не уточнено).	02022-07-1414 липня 2022	Загинув смертю хоробрих у боях за незалежність України з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований на Одинківському кладовищі в м. Дніпрі[105][106]. Нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно)[107].
7708		Бродовський Олександр Анатолійович	11 серпня 1980, Шилова Балка Херсонської області. Здобув технічну освіту в державному навчальному закладі «Білозерське професійно-технічне училище № 6». Молодший сержант, військовослужбовець 80 ОДШБр. З початком російського вторгнення в Україну, в складі 80 ОДШБр боронив Херсонщину та Донеччину. Залишились дружина, діти, мати та сестра[108].	02022-07-1414 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований 19 липня на Личаківському цвинтарі.[109]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[98].
7709		Шекін Андрій Володимирович	3 листопада 1985, м. Херсон. Закінчив Херсонську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 23 Херсонської міської ради. Протягом 2003—2006 років проходив службу у 73-му морському центрі спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Після проходження служби навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж ХДМА» Херсонської державної морської академії. Молодший сержант, військовослужбовець 80 ОДШБр. З початком російського вторгнення в Україну, в складі 80 ОДШБр боронив Україну від агресора. Залишились дружина та син[108].	02022-07-1414 липня 2022	Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[109]. Похований 19 липня на Личаківському цвинтарі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109].
7710		Іщенко Антон Вікторович	53 роки, м. Запоріжжя. Солдат, військовослужбовець НГУ (9 Полк оперативного призначення). 25 лютого 2022 року, одразу після вторгнення, пішов добровольцем на фронт, для захисту своєї сім'ї. До війни працював в аудиторській службі України.	02022-07-1414 липня 2022	Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — село Кам'янське, Запорізької області). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[110].
7711 … 7720			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-1414 липня 2022	(для доповнення за 14 липня 2022 року)
15 липня[ред. | ред. код]
7721		Бєляєва Ганна	Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчила Харківський національний медичний університет. Протягом деякого часу працювала медичною сестрою у Міській дитячій клінічній лікарні № 23, а з 1999 по 2022 рік — спочатку інтерном, а потім стоматологом-терапевтом у Міській студентській лікарні. До ЗС України була призвана навесні 2022 року. Залишилися чоловік, донька та син.	02022-07-1515 липня 2022	Загинула у боях із російськими окупантами за м. Харків[111].
7722		Косович Василь	01984 1984, c. Раковець Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 10 ОГШБр.	02022-07-1515 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено)[112]
7723		Огільчин Владислав	м. Коломия Івано-Франківська область.	02022-07-1515 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено)[113].
7724		Мельничук Василь Васильович	01982 1982, с. Олієво-Корнів Коломийський район Івано-Франківська область. Сержант, стрілець-снайпер 2-ї гірсько-штурмової роти (підрозділ — не уточнено).	02022-07-1515 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами в Донецькій області[114].
7725		Давидюк Денис Миколайович	01985-05-1818 травня 1985, м. Мирноград Донецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 3-го механізованого батальйону 92 ОМБр. Призваний на військову службу за контрактом до ЗС України Покровсько-Ясинуватським ОМВК 16 вересня 2020 року.	02022-07-1515 липня 2022	Загинув у боях із російськими окупантами (місце — не уточнено)[115]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[116].
7726		Корзун Володимир Григорович («Агат»)	25 років, с. Крук Хорошівський район Житомирська область. Молодший сержант, військовослужбовець інженерно-саперного підрозділу 92 ОМБр. Закінчив Житомирську національну академію внутрішніх справ. Учасник ООС. На військовій службі у складі 93 ОМБр — з 2019 року. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (20.06.2022)[117].	02022-07-1515 липня 2022	Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Коробочкине Харківської області[118]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[116].
7727		Драний Володимир Андрійович	01990-02-044 лютого 1990. Мешканець м. Катеринополя Черкаської області. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника механізованої роти 72 ОМБр. Учасник АТО.	02022-07-1515 липня 2022	Загинув від отриманих поранень у результаті здійснення противником артилерійського обстрілу позицій поблизу м. Бахмута Донецької області. Похований у с. Гуляйполі Звенигородський району Черкаської області[119]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[93].
7728		Лісун Віталій Сергійович	У перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Віталій Лісун добровільно пішов до військомату і вступив до лав Збройних сил України. Проходив військові навчання спершу за кордоном, а потім відправився на передову, де виконував бойові завдання. Віталій Лісун – державний тренер України, суддя національної категорії з водного поло. Це людина, яка завжди була віддана своїй справі, яка усім серцем любила та вболівала за розвиток водного поло України. Це справжній професіонал у своїй роботі, людина слова та честі. Віталій Лісун – приклад того, як любити свою Батьківщину та сім’ю і віддати за неї найдорожче – життя. Ми запам'ятаємо його як найдостойнішу людину, яка працювала на благо українського спорту та всієї країни. Як найкращого батька та чоловіка!!!	02022-07-1515 липня 2022	Загинув 15 липня під час застосування противником вогню з мінометів з території російської федерації. Місце загибелі: Сумська обл. Похований на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 5 ряд.
7728 … 7740			Військовослужбовці ЗС України.	02022-07-1515 липня 2022	(для доповнення за 15 липня 2022 року)
16 липня[ред. | ред. код]
7741