French
DeutschСара Кетрін Гілберт — Вікіпедія
| Сара Кетрін Гілберт | |
|---|---|
| англ. Sarah Catherine Gilbert | |
 | |
| Народилася | квітень 1962[1] Кеттерінг[d], Велика Британія |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | дослідниця, професор, лікар-імунолог |
| Галузь | vaccinologyd |
| Alma mater | Університет Галлаd (1986)[2] і Університет Східної Англії[2] |
| Знання мов | англійська |
| Заклад | Університет Оксфорда[3] |
| Нагороди | |
| Сайт | jenner.ac.uk/team/sarah-gilbert |
Сара Кетрін Гілберт (англ. Sarah Catherine Gilbert, квітень 1962) — британська вакцинолог, професор вакцинології в Оксфордському університеті та співзасновник компанії «Vaccitech».[4][5][6][7][8] Вона спеціалізується на розробці вакцин проти грипу та нових вірусних збудників.[9] Гілберт керувала розробкою та тестуванням універсальної вакцини проти грипу, яка пройшла клінічні дослідження в 2011 році.
У січні 2020 року вона прочитала повідомлення на ProMED-mail про 4 осіб у Китаї, які захворіли на незвичну пневмонію невідомого походження в Ухані.[10] Протягом 2 тижнів в Оксфорді була розроблена вакцина проти нової хвороби, яка пізніше стала відомою як COVID-19.[11] 30 грудня 2020 року вакцина Oxford–AstraZeneca проти COVID-19, яку вона розробила спільно з «Oxford Vaccine Group», була схвалена для використання у Великій Британії.[12] Станом на січень 2022 року в понад 170 країнах світу було введено понад 2,5 мільярда доз вакцини.[13]
Ранні роки й освіта[ред. | ред. код]
Сара Кетрін Гілберт народилася в Кеттерінгу в Нортгемптонширі. Її батько був помічником шевця, а мати була вчителем початкової школи.[14] Гілберт відвідувала Кеттерінгську середню школу для дівчат, де вона зрозуміла, що хоче працювати в медицині.[15][16] Вона отримала дуже виокий рівень оцінок у свідоцтві про повну середню освіту.[15] У 1983 році вона отримала ступінь бакалавра біологічних наук в Університеті Східної Англії.[17] Під час навчання в університеті вона почала грати на саксофоні, та тренувалася в лісах навколо університету, щоб не заважати іншим своєю грою.[15][18]
Гілберт перейшла до Університету Галла, щоб отримати докторський ступінь, де досліджувала генетику та біохімію дріжджів Rhodosporidium toruloides, отримавши ступінь доктора філософії в 1986 році.[19][16]
Дослідження та кар'єра[ред. | ред. код]
Отримавши докторський ступінь, Гілберт працювала докторантом у промисловості у Фонді досліджень пивоварної промисловості, а потім перейшла в Біоцентр Лестера. У 1990 році Гілберт стала співробітником «Delta Biotechnology», біофармацевтичної компанії, яка виробляла ліки в Ноттінгемі.[16][20] У 1994 році Гілберт повернулася до академії, та працювала в лабораторії Адріана Гілла. Її ранні дослідження розглядали взаємодію хазяїна та паразита при малярії. У 1999 році вона стала викладачем університету, а в 2004 році отримала ступінь лектора з вакцинології в Оксфордському університеті.[16]
У 2010 році Сара Гілберт стала професором Інституту Дженнера. За підтримки «Wellcome Trust» Гілберт розпочала роботу над розробкою та створенням нових вакцин проти грипу.[16] Її дослідження, зокрема, включали розробку та доклінічні тестування щеплень проти вірусу, які вбудовують патогенний білок у безпечний вірус.[21][22] Ці противірусні щеплення спричинюють Т-клітинну відповідь, яка може бути використана проти вірусних захворювань, малярії та раку.[21]
Гілберт брала участь у розробці та тестуванні універсальної вакцини проти грипу. На відміну від звичайних щеплень, універсальна вакцина проти грипу не стимулює вироблення антитіл, а стимулює імунну систему створювати Т-клітини, специфічні для грипу.[23] Вона використовує один із основних білків (нуклеопротеїн і матричний білок 1) усередині вірусу грипу А, а не зовнішні білки, які існують на зовнішній оболонці.[24]
Оскільки з віком імунна система слабшає, звичайні щеплення неефективні для літніх людей. Універсальну вакцину проти грипу не потрібно переформатувати щороку, тому люди не потребують щеплення від сезонного грипу . Її перші клінічні випробування, проведені в 2008 році, використовували підтип вірусу грипу А H3N2 і включали щоденний моніторинг симптомів пацієнта.[24][25] Це було перше дослідження, яке показало можливість стимулювати Т-клітини у відповідь на вірус грипу, і що така стимуляція захистить людей від захворювання на грип.[24] Її дослідження показали, що аденовірусний вектор ChAdOx1 можна використовувати для вакцинації, яка захищає мишей від близькосхідного респіраторного синдрому (MERS) і здатна індукувати імунну відповідь проти MERS у людей.[26][27] Той самий вектор також був використаний для створення вакцини проти вірусу Ніпа, яка була ефективною для хом'яків (але ніколи не була досліджена на людях)[28], на додаток до потенційної вакцини від гарячки Рифт Валлі, яка захищала овець, кіз і велику рогату худобу (але не доведено на людях).[29]
Гілберт брав участь у розробці нової вакцини для захисту від коронавірусу з початку пандемії COVID-19.[30][31][32][4] Вона очолювала роботу над цією вакциною-кандидатом разом з Ендрю Поллардом, Терезою Ламбе, Сенді Дуглас, Кетрін Грін і Адріаном Гіллом.[33] Як і в її попередній роботі, вакцина проти COVID-19 використовує аденовірусний вектор, який стимулює імунну відповідь проти білка шиповидних відростків коронавірусу.[30][31] Було оголошено про плани розпочати дослідження на тваринах у березні 2020 року, а 27 березня розпочався набір 510 учасників дослідження на людях фази I/II.[34][35][36]
У квітні 2020 року Гілберт дав інтерв'ю про розвиток подій Ендрю Марру на телеканалі BBC.[37] Того ж місяця Гілберт повідомила, що її вакцина-кандидат може бути доступна до вересня 2020 року, якщо все піде за планом із клінічним дослідженням[38], яке отримало фінансування з таких джерел, як Коаліція з питань інновацій для готовності до епідемій.[39] У вересні 2020 року Гілберт повідомила, що вакцина AZD1222 виробляється компанією AstraZeneca, поки тривають дослідження III фази.[40] Завдяки своїм дослідженням щодо вакцини Гілберт потрапила в «Список потужних науковців» The Times у травні 2020 року.[41]
У 2021 році Гілберт і Кетрін Грін опублікували книгу «Vaxxers: the inside story of the Oxford AstraZeneca vaccine and the race against the virus».[42][43]
Визнання[ред. | ред. код]
У вересні 2020 року Гілберт була предметом передачі «The Life Scientific» на BBC Radio 4.[44] Вона також була в списку 100 жінок BBC, оголошеному 23 листопада 2020 року[45], і стала старшим асоційованим науковим співробітником коледжу Крайст Черч в Оксфорді.[46] Гілберт була нагороджена медаллю Розалінд Франклін за її заслуги в науці Британською гуманістичною асоціацією на щорічній лекції Розалінд Франклін 5 березня 2021 року[47], на якій вона виступила з лекцією під назвою «Змагання проти вірусу». Лекція детально розповіла про історію науки про вакцинацію та розповіла про запровадження вакцини Oxford—AstraZeneca.[48]
У червні 2021 року Сарі Гілберт аплодували стоячи на Вімблдонському турнірі 2021 року.[49] У 2021 році на її честь виробник іграшок компанія «Mattel» використала Сару Гілберт як модель для ляльки Барбі (Барбі Шеро).[50][51]
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2021: Британська гуманістична асоціація — Медаль Розалінд Франклін[48]
- 2021: Медаль Альберта Королівського товариства мистецтв[52]
- 2021 — Дама-командор Ордена Британської імперії (DBE) у нагороді до дня народження королеви 2021 року за заслуги в галузі науки та охорони здоров'я у розробці вакцини проти COVID-19[53]
- 2021 — Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження[54]
- 2021 — Золота медаль Королівського товариства медицини[55]
- 2022 — Почесний доктор наук Університету Східної Англії[56]
- 2023 — Міжнародна премія короля Фейсала з медицини[57]
- 2023 — член Королівського товариства[58]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Гілберт народила трійню в 1998 році. Її партнер відмовився від кар'єри, щоб стати їх основним доглядальником.[16] Станом на 2020 рік усі троє вивчають біохімію в університеті.[14]
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
Гілберт має h-індекс 95 згідно з Google Scholar. Серед її публікацій:
- Voysey M., Sue Ann Costa Clemens, Madhi S. A. et al. Safety and efficacy of the ChAdOx1 nCoV-19 vaccine (AZD1222) against SARS-CoV-2: an interim analysis of four randomised controlled trials in Brazil, South Africa, and the UK // Lancet / R. Horton — Elsevier BV, 2020. — Vol. 397, Iss. 10269. — P. 99–111. — ISSN 0140-6736; 1474-547X — doi:10.1016/S0140-6736(20)32661-1
- Gilbert S., GL S. Enhanced immunogenicity for CD8+ T cell induction and complete protective efficacy of malaria DNA vaccination by boosting with modified vaccinia virus Ankara // Nat. Med. — NPG, Springer Science+Business Media, 1998. — Vol. 4, Iss. 4. — P. 397–402. — ISSN 1078-8956; 1546-170X — doi:10.1038/NM0498-397
- McShane, H; Pathan, A A; Sander, C R; Keating, S M; Gilbert, S C; Huygen, K; Fletcher, H A; Hill, A V S (December 2004). Erratum: Recombinant modified vaccinia virus Ankara expressing antigen 85A boosts BCG-primed and naturally acquired antimycobacterial immunity in humans. Nature Medicine. 10 (12): 1397. doi:10.1038/nm1204-1397a. ISSN 1078-8956. (англ.)
- Gilbert S., Kester K. E., McConkey S. J. et al. Enhanced T-cell immunogenicity of plasmid DNA vaccines boosted by recombinant modified vaccinia virus Ankara in humans // Nat. Med. — NPG, Springer Science+Business Media, 2003. — Vol. 9, Iss. 6. — P. 729–735. — ISSN 1078-8956; 1546-170X — doi:10.1038/NM881
- Gilbert S., Kwiatkowski D. P., BM G. Association of malaria parasite population structure, HLA, and immunological antagonism. // Science / H. Thorp — Northern America: AAAS, 1998. — Vol. 279, Iss. 5354. — P. 1173–1177. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.279.5354.1173 (англ.)
- Ewer K. J., Rampling T., Bowyer G. et al. A Monovalent Chimpanzee Adenovirus Ebola Vaccine Boosted with MVA // N. Engl. J. Med. / J. M. Drazen, F. J. Ingelfinger — MMS, 2015. — Vol. 374, Iss. 17. — P. 1635–1646. — ISSN 0028-4793; 1533-4406 — doi:10.1056/NEJMOA1411627 (англ.)
- Gilbert, Sarah; Green, Catherine (2021). Vaxxers: the inside story of the Oxford AstraZeneca vaccine and the race against the virus. London: Hodder & Stoughton. ISBN 9781529369854. (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://beta.companieshouse.gov.uk/officers/f-oT2aAfF9jWx2iI66WB28TZnGM/appointments
- ↑ а б https://www.ndm.ox.ac.uk/working-for-ndm/working-for-ndm-page/career-profiles/professor-sarah-gilbert/
- ↑ https://orcid.org/0000-0002-6823-9750
- ↑ а б Lane R. Sarah Gilbert: carving a path towards a COVID-19 vaccine // Lancet / R. Horton — Elsevier BV, 2020. — Vol. 395, Iss. 10232. — P. 1247. — ISSN 0140-6736; 1474-547X — doi:10.1016/S0140-6736(20)30796-0 (англ.)
- ↑ Sarah Gilbert – Nuffield Department of Medicine. University of Oxford. Процитовано 10 лютого 2020. (англ.)
- ↑ Professor Sarah Gilbert (англ.). University of Oxford. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 10 лютого 2020.
- ↑ Professor Sarah Gilbert | University of Oxford. University of Oxford. Процитовано 10 лютого 2020. (англ.)
- ↑ Our Team. vaccitech.co.uk. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
- ↑ Professor Sarah Gilbert | Hic Vac. hic-vac.org. (англ.)
- ↑ Gilbert, Sarah; Green, Catherine (2021). Vaxxers : the inside story of the Oxford vaccine and the race against the virus. London. ISBN 978-1529369854. (англ.)
- ↑ McKie, Robin (4 липня 2021). Centre Court ovations, limbo-dancing grans – it's all been humbling, say Oxford vaccine creators. The Guardian. Процитовано 9 липня 2021. (англ.)
- ↑ Covid-19: Oxford-AstraZeneca coronavirus vaccine approved for use in UK. BBC News. BBC. 30 грудня 2020. Процитовано 30 грудня 2020. (англ.)
- ↑ One year anniversary of UK deploying Oxford-AstraZeneca vaccine. gov.uk. Процитовано 4 січня 2022. (англ.)
- ↑ а б Cookson, Clive (24 липня 2020). Sarah Gilbert, the researcher leading the race to a Covid-19 vaccine. Financial Times. Процитовано 25 червня 2021. (англ.)
- ↑ а б в Coronavirus vaccine: Who is Professor Sarah Gilbert?. Newsround. 24 листопада 2020. Процитовано 28 червня 2021. (англ.)
- ↑ а б в г д е Admin. Professor Sarah Gilbert. Working for NDM (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
- ↑ The UEA graduate leading hunt for coronavirus vaccine. Eastern Daily Press. 23 квітня 2020. Процитовано 20 червня 2021. (англ.)
- ↑ UEA alumni in 2020. University of East Anglia. Процитовано 28 червня 2021. (англ.)
- ↑ Gilbert, Sarah Catherine (1986). Studies on lipid accumulaltion and genetics of Rhodosporidium toruloides. jisc.ac.uk (Дипломна робота). University of Hull. OCLC 499901226. EThOS uk.bl.ethos.381881. (англ.)
- ↑ Vaccine matters: Can we cure coronavirus?. Science Magazine. 12 серпня 2020. Процитовано 7 вересня 2020. (англ.)
- ↑ а б Sarah Gilbert: Viral Vectored Vaccines — Nuffield Department of Medicine. University of Oxford. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ Professor Sarah Gilbert | Hic Vac. hic-vac.org. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ World-First Trial for Universal Flu Vaccine. Splice (англ.). 11 жовтня 2017. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ а б в Jha, Alok; correspondent, science (6 лютого 2011). Flu breakthrough promises a vaccine to kill all strains. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Sarah Gilbert — The Jenner Institute. jenner.ac.uk. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ Wells D., Wit E. d., Doremalen N. v. et al. Protective efficacy of a novel simian adenovirus vaccine against lethal MERS-CoV challenge in a transgenic human DPP4 mouse model. // npj Vaccines — Macmillan Publishers, NPG, 2017. — Vol. 2. — P. 28. — ISSN 2059-0105 — doi:10.1038/S41541-017-0029-1 (англ.)
- ↑ New MERS Coronavirus vaccine clinical trial starts in Saudi Arabia. www.vaccitech.co.uk. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 22 березня 2021. (англ.)
- ↑ Doremalen N. v., Bowden T. A., Gilbert S. et al. A single-dose ChAdOx1-vectored vaccine provides complete protection against Nipah Bangladesh and Malaysia in Syrian golden hamsters. // PLOS Neglected Tropical Diseases / P. J. Hotez — PLoS, 2019. — Vol. 13, Iss. 6. — P. e0007462. — ISSN 1935-2735; 1935-2727 — doi:10.1371/JOURNAL.PNTD.0007462 (англ.)
- ↑ Gilbert S. C., Brun A., Nene V. et al. Chimpanzee Adenovirus Vaccine Provides Multispecies Protection against Rift Valley Fever // Sci. Rep. — Macmillan Publishers, NPG, 2016. — Vol. 6. — P. 20617. — ISSN 2045-2322 — doi:10.1038/SREP20617 (англ.)
- ↑ а б Two groups of UK scientists in race to develop coronavirus vaccine. London Evening Standard (англ.). 7 лютогоy 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ а б Vaccine trials among recipients of £20 million coronavirus research investment (англ.). Government of the United Kingdom. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ Oxford team to begin novel coronavirus vaccine research | University of Oxford (англ.). University of Oxford. 7 лютого 2020. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ COVID-19 Vaccine Trials | COVID-19. covid19vaccinetrial.co.uk. Процитовано 11 квітня 2020. (англ.)
- ↑ Sample, Ian (19 березня 2020). Trials to begin on Covid-19 vaccine in UK next month. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Robson, Steve (20 березня 2020). British scientists hope to start coronavirus vaccine trials next month. manchestereveningnews.co.uk. Процитовано 27 березня 2020. (англ.)
- ↑ UK scientists enrol volunteers for coronavirus vaccine trial. The Guardian. 17 березня 2020. (англ.)
- ↑ Prof Sarah Gilbert: Coronavirus vaccine trials to start within days. The Andrew Marr Show. UK. 19 квітня 2020. Процитовано 19 квітня 2020. (англ.)
- ↑ hermesauto (11 квітня 2020). Coronavirus vaccine could be ready in six months, says UK scientist. The Straits Times (англ.). Процитовано 11 квітня 2020. (англ.)
- ↑ Stephanie Baker (30 березня 2020). How Top Scientists Are Racing to Beat the Coronavirus. Bloomberg News. Процитовано 11 квітня 2020. (англ.)
- ↑ Lovett, Samuel (1 вересня 2020). 'You just get on with it': The Oxford professor carrying the world's hopes of a coronavirus vaccine. The Independent. Процитовано 8 вересня 2020. (англ.)
- ↑ Franklin-Wallis, Oliver (23 травня 2020). From pandemics to cancer: the science power list. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 26 травня 2020. (англ.)
- ↑ Honigsbaum, Mark (11 липняy 2021). Vaxxers by Sarah Gilbert and Catherine Green; Until Proven Safe by Geoff Manaugh and Nicola Twilley – reviews. The Guardian (англ.). Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Ledford, Heidi (5 серпня 2021). The COVID vaccine makers tell all. Nature. 596 (7870): 29—30. Bibcode:2021Natur.596...29L. doi:10.1038/d41586-021-02090-9. (англ.)
- ↑ Presenter: Jim Al-Khalili; Producer: Anna Buckley (15 вересня 2020). Sarah Gilbert on developing a vaccine for Covid-19. The Life Scientific. BBC. BBC Radio 4.
{{cite episode}}: Вказано більш, ніж один|airdate=та|date=(довідка) (англ.) - ↑ BBC 100 Women 2020: Who is on the list this year?. BBC News (англ.). 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020. (англ.)
- ↑ e-Matters 25th February 2021. www.chch.ox.ac.uk (англ.). Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Gilbert, Sarah (2021). Racing against the virus. The Rosalind Franklin Lecture (англ.). YouTube. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ а б Vaccine creator Professor Sarah Gilbert delivers Rosalind Franklin Lecture to thousands. Humanists UK (англ.). Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Duncan, Conrad (28 червня 2021). Wimbledon crowd gives standing ovation to Oxford Covid vaccine developer. The Independent (англ.). Процитовано 29 червня 2021.
- ↑ Vaccinologist Barbie: Prof Sarah Gilbert honoured with a doll. the Guardian. 4 серпня 2021. (англ.)
- ↑ Ross, Deborah (24 травня 2023). Your Sarah Gilbert doll isn't realistic, Mattel. I want a Pay Gap Barbie — через www.thetimes.co.uk. (англ.)
- ↑ Oxford vaccine creator Professor Sarah Gilbert awarded RSA Albert Medal (англ.)
- ↑ The London Gazette (англ.)
- ↑ IT, Developed with webControl CMS by Intermark. Katalin Karikó, Drew Weissman, Philip Felgner, Uğur Şahin, Özlem Türeci, Derrick Rossi and Sarah Gilbert - Laureates - Princess of Asturias Awards. The Princess of Asturias Foundation. (англ.)
- ↑ Royal Society of Medicine welcomes new Honorary Fellows and medal winners. Royal Society of Medicine. 28 липня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
- ↑ Covid vaccine co-creator Sarah Gilbert among 2022 UEA honorary graduates. Eastern Daily Press. 20 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021. (англ.)
- ↑ King Faisal Prize 2023 (англ.)
- ↑ Sarah Gilbert. royalsociety.org. Процитовано 14 травня 2023. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Публікації Сари Гілберт, проіндексовані Google Scholar (англ.)
- Sarah Gilbert у соціальній мережі «LinkedIn»
- Oxford's Professor Sarah Gilbert: «The joys and frustrations of being a Covid vaccine maker». (англ.)
|
