Російська окупація Луганської області — Вікіпедія

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Російська окупація Луганської області
Мапа окупації Луганська області:
      Територія, окупована Росією.
      Деокуповано.
      Територія, контрольована «ЛНР» на 7 квітня 2014.
Дата 11 травня 2014 — дотепер
Місце Україна Луганська область, Україна
Організатори Росія Росія
Учасники Збройні сили РФ
Результат триває

Луганська область є місцем активних бойових дій у ході російсько-української війни з 2014 року. Більша частина регіону на південь від річки Сіверський Донець, включно з обласним центром містом Луганськом, протягом 2014—2022 років контролювалася російським маріонетковим квазі-державним утворенням «Луганська народна республіка», визнаним терористичною організацією в Україні. З початком російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року Збройні сили Росії, включно із 2-м армійським корпусом «ЛНР» просунулись на північ області, взявши під контроль більшу частину за винятком плацдарму на заході області у районі міст Сєвєродонецьк—Лисичанськ—Рубіжне, де найбільш запеклі бої точилися з березня до початку липня 2022 року.

3 липня українські захисники вимушені були відступити з Лисичанська, який лишався останнім великим населеним пунктом Луганщини, що станом на початок липня був підконтрольним Україні[1].

Станом на середину серпня під українським контролем лишалися два села Луганщини, навколо яких точилися бої[2].

Вторгнення 2022 року[ред. | ред. код]

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022) та Російський наступ на схід України (2022)
Російські війська в Новоайдарі у березні 2022 року.
Зруйнована російська переправа через Сіверський Донець поблизу Білогорівки.

За свідченнями секретаря РНБО Олексія Данілова сухопутне вторгнення Росії до України розпочалося близько 3:40 24 лютого 2022 на ділянці кордону поблизу селища Мілове[3]. Прорив державного кордону відбувся по лінії Красна Талівка—Городище—Мілове[4]. Протягом 24-25 лютого точилися бої за Щастя і Станицю Луганську[5], які розташовані на лінії розмежування на лівому березі Сіверського Дінця, проте вже 26 лютого ці населені пункти були окуповані росіянами так само, як Кримське і Марківка на півночі області[6].

Протягом перших днів вторгнення бої точилися не лише на лінії розмежування з тимчасово окупованою частиною Луганщини, але й у глибині області. Так, зокрема, 24-25 лютого українська армія вступила в бій з ворогом під Біловодськом, Новоайдаром, Старобільськом[7]. 2 березня Новоайдар і Старобільськ були зайняті росіянами, які після попрямували у західному напрямку і наблизилися до Сєвєродонецька[8]. 28 лютого жителі села Містки Сватівського району повідомили, що в село зайшли росіяни, які попрямували у бік Сватового, яке окупували 3 березня[9]. Російські атаки супроводжувалися обстрілами населених пунктів, а цілями ставали місцеві мешканці і об'єкти цивільної інфраструктури.

Станом на 12 березня 70 % території Луганщини вже перебувало під контролем росіян[10]. Оборона українських сил зосередилася на плацдармі на заході Луганщини у густонаселеному районі, де знаходиться тимчасовий обласний центр Сєверодонецьк з прилеглими містами Лисичанськ, Рубіжне, Попасна, Гірське, Кремінна[11]. 18 квітня Україна втратила контроль над Кремінною[12], 8 травня росіяни зайняли Попасну[13], 14 травня окупували Рубіжне[14]. Під час наступу росіяни завдавали містам значних руйнувань артилерією та авіанальотами, знищуючи житлові будинки та об'єкти цивільної інфраструктури[15][16][17].

Станом на 25 травня росіяни окупували 95 % Луганщини[18].

Битва за Сєвєродонецьк[ред. | ред. код]

Житлові будинки Сєвєродонецька після обстрілу 13 березня.
Докладніше: Бої за Сєвєродонецьк (2022)

З перших днів російського вторгнення Сєвєродонецьк перебував під обстрілами росіян. Найперші зіткнення відбулися 2 березня, проте наступ росіян успіху не мав. У квітні-травні росіяни сконцентрували ресурси на захоплення населених пунктів навколо Сєвєродонецька з подальшим форсуванням Сіверського Донця з метою оточення міста та просування на правий берег до Лисичанська. На початку травня у Луганській і Донецькій областях росіяни здійснили щонайменше 9 спроб форсувати річку, проте не змогли здійснити задумане[19]. Під час спроби форсування під Білогорівкою 11 травня 17 ОТБр знищила щонайменше 80 одиниць техніки та 485 російських військових[19][20].

26 травня росіяни увійшли до міста й розпочали вуличні бої з українськими захисниками[21][22]. 1 червня росіяни контролювали східну частину міста; голова Луганської ВЦА Сергій Гайдай поідомляв, що 70 % Сєвєвродонецька захоплені окупантами[23]. На початку червня ЗСУ провели низку успішних контратак у місті, тимчасово встановивши контроль за половиною міста; можлива мета контратаки полягала в тому, щоб відволікти основні російські сили на Сєвєродонецьк, послабивши їх на інших напрямках[24]. 14 червня стало відомо, що 3 мости через Сіверський Донець, які з'єднували Сєвєродонецьк з Лисичанськом зруйновані[25], а захисники міста вимушені були відступити до промзони й зайняти оборону на хімічному комбінаті «Азот»[21].

Протягом усього часу боїв Сєвєродонецьк зазнавав жорстких артилерійських обстрілів і авіанальотів, неодноразово під атаками перебував комбінат «Азот», де були знищені ємності та склади з хімікатами. Під час оборони комбінату понад 500 цивільних осіб перебували у бомбосховищах підприємства, що втім не зупиняло бомбардування об'єкту росіянами. 24 червня росіянам вдалося захопити Гірське і Золоте південніше від Сєвєродонецька і Лисичанська[26], що призвело до посилення атак на місто й українські підрозділи були вимушені покинути промзону Сєвєродонецька через загрозу оточення[27]. Надалі росіяни закріпилися у містечках-сателітах Сєвєродонецька на лівому березі Дінця: Сиротиному, Борівському та Вороновому[17].

Бої за Лисичанськ[ред. | ред. код]

Лисичанськ після авіаудару 16 червня 2022 року.
Докладніше: Бої за Лисичанськ (2022)

Лисичанськ має стратегічне значення для російської армії в контексті подальшого наступу на північ Донецької області. Ключовим фактором у битві за Сєвєродонецьк і Лисичанськ є контроль над трасою Т 1302, яка сполучає Лисичанськ з Бахмутом і є шляхом постачання українських підрозділів на Луганщині[28].

Наприкінці червня росіяни зайняли низку сіл: Тошківку, Мирну Долину, Підлісне, Устинівку[29]. Цей наступ дав можливість росіянам окупувати Золоте і Гірське, а також атакувати Лисичанськ з південного напрямку[30].

3 липня росіяни захопили Лисичанськ[1], після чого міністр оборони Росії Сергій Шойгу доповів президенту Володимиру Путіну, що уся територія Луганщини перейшла під контроль Росії[31], проте станом на середину серпня під контролем українських військ залишалися 2 села області[2].

Український контрнаступ[ред. | ред. код]

Докладніше: Слобожанський контрнаступ Збройних сил України (2022)

Під час контрнаступу ЗСУ у Харківській області посилилися бойові дії й на Луганщині. 12 вересня Сергій Гайдай повідомив про визволення кількох сел в області, проте зазначив, що не може наразі їх називати[32]; 19 вересня ЗСУ повністю взяли під контроль Білогорівку неподалік Лисичанська[33].

Станом на 9 жовтня після успішного визволення Лимана і деокупації півночі Донецької області Україна відновила контроль над кількома населеними пунктами у Сватівському районі Луганщини, а саме: Андріївка, Греківка, Надія, Невське, Новоєгорівка, Новолюбівка, Стельмахівка[34]. 24 жовтня Збройні сили України відновили контроль над селами Кармазинівка, Невське і М'ясожарівка у Сватівському районі[35]. Пізніше Кармазинівка була повторно окупована.

Громадський спротив[ред. | ред. код]

Як і по всіх територіях України, куди вдерлися російські загарбники, у окупованих містах Луганщини протягом березня відбулися мирні стихійні мітинги проти окупантів. 2 березня проукраїнський мітинг відбувся у Старобільську[36], 3 березня — у Сватовому[9], 5 березня — у Білокуракиному[37], 6 березня — у Троїцькому[38]. Мітинг у Новопскові, який відбувся 4 березня, росіяни розігнали силою[39].

Рух опору[ред. | ред. код]

Докладніше: Український партизанський рух під час російсько-української війни

На території, контрольованій ЛНР, український рух опору діє з 2014 року. Протягом 2014—2015 років Володимир Жемчугов організував на окупованих територіях Луганщини кількадесят диверсій на залізницях, якими в ОРДЛО йшла військова техніка сепаратистів, допоки не був схоплений бойовиками після підриву на міні[40].

Однією з цілей партизанів стали колаборанти: на чиновників, які перейшли на бік окупантів, було здійснено низку замахів. Так в січні 2015 року під час обстрілу автомобіля невідомими особами на трасі Первомайськ-Лисичанськ був вбитий Євген Іщенко, який був «мером» окупованого м. Первомайськ[41][42][43]. У грудні 2015 року «отаман» підрозділу «Донських козаків» Павло Дрьомов, прямуючи на святкування власного весілля на викраденому у місцевого підприємця автомобілі, був підірваний закладеною в автомобілі вибухівкою.[44][45]. А в лютому 2017 року в Луганську внаслідок підриву автомобіля в центрі міста був вбитий Олег Анащенко, начальник управління т. зв. «Народної міліції ЛНР»[46][47].

Після початку російського вторгнення 2022 року на окупованих територіях почали поширюватись патріотичні графіті та антиокупаційні листівки та час від часу відбувалися диверсії на російських складах боєприпасів та інших інфраструктурних об'єктах[48], задіяних у забезпеченні російських військ, зокрема, неподалік Сватового було пошкоджено розподільчу коробку керування залізницею та підірвані ємності з паливом у депо[49].

Наприкінці квітня під час наради окупаційної влади у міській раді Кремінної стався вибух газу, ніхто не вижив. Однак окупаційні правоохоронні органи, які розслідували вибух, вважали, що це була диверсія[50]. У Новоайдарі підпільники вбили місцевого громадського діяча, який передав російським військовим інформацію про проукраїнських активістів та ветеранів АТО[51].

У серпні у Біловодську було скоєно напад на призначеного Росією мера міста та його заступника — автомобіль, у якому вони перебували, був обстріляний, а самі пасажири отримали поранення[52]. У Старобільську партизани підірвали автомобіль з іншим колаборантом — начальником місцевого МРЕВ[53].

У вересні в Луганську внаслідок спрацювання саморобного вибухового пристрою у будівлі прокуратури загинув генпрокурор «ЛНР». Разом із ним загинула його заступниця. Офіс Президента України спростував причетність України до вбивства колаборанта, вважаючи його внутрішніми кримінальними розбірками[54].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Катерина Тищенко (3 липня 2022). ЗСУ відійшли з Лисичанська після важких боїв. Українська правда. Процитовано 3 липня 2022.
  2. ↑ а б Ірина Погоріла (18 серпня 2022). Гайдай розповів, скільки населених пунктів Луганщини під контролем України. Уніан. Процитовано 19 серпня 2022.
  3. ↑ Ірина Балачук (22 квітня 2022). Війна почалася о 3:40, Зеленський у білій сорочці сказав: "Будемо боротися" – Данілов. Українська правда. Процитовано 21 червня 2022.
  4. ↑ Колона російських танків зайшла на Луганщину, прикриваючись авто ОБСЄ: іде бій. Українська правда. 24 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  5. ↑ Бої за Щастя та Станицю Луганську: ЗС Росії намагалися форсувати річку, є полонені. Слово і Діло. 24 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  6. ↑ Віталій Саєнко (24 лютого 2022). Війська РФ намагаються захопити Старобільськ, але українські сили дають відсіч. Уніан. Процитовано 25 червня 2022.
  7. ↑ Станиця Луганська, Кримське і Марківка «тимчасово окуповані» російськими військами – Луганська ОДА. Радіо Свобода. 26 лютого 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  8. ↑ Російські окупанти увійшли до міст Старобільськ та Новоайдар. Громадське радіо. 2 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  9. ↑ а б У Сватовому місцеві жителі знов прогнали російських військових. Суспільне. 3 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  10. ↑ Луганська область окупована на 70% – Гайдай. Радіо Свобода. 12 березня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  11. ↑ «Відновлювати вже майже нічого»: як війська Росії нищать Луганщину. Радіо Свобода. 15 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  12. ↑ Луганщина: Гайдай повідомив про початок наступу російських військ, вони зайняли Кремінну. Радіо Свобода. 18 квітня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  13. ↑ Роман Петренко (8 травня 2022). ЗСУ відійшли від Попасної на міцніші позиції – ОВА. Українська правда. Процитовано 25 червня 2022.
  14. ↑ Окупанти контролюють майже все Рубіжне, окрім околиць, – Гайдай. Еспресо. 14 травня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  15. ↑ Попасна фактично повністю знищена, – Веніславський. 24 канал. 9 травня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  16. ↑ Ірина Гамалій (20 травня 2022). ​Рубіжне зруйновано вщент окупантами, у дворах – кладовища, – Гайдай. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  17. ↑ а б Альона Мазуренко (25 червня 2022). Окупований Сєвєродонецьк зруйнований на 90% – Гайдай. Українська правда. Процитовано 25 червня 2022.
  18. ↑ Окуповано 95% території Луганської області – голова ОВА. Слово і Діло. 25 травня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  19. ↑ а б Віра Касіян (23 травня 2022). ​Українські військові вже вдев’яте завадили росіянам форсувати Сіверський Донець. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  20. ↑ Остап Крамар (16 травня 2022). Окупанти втратили 485 військових під час спроби форсування Сіверського Донця — ISW. Громадське. Процитовано 25 червня 2022.
  21. ↑ а б «Відходити гірко». Що відомо про ситуацію у промзоні Сєвєродонецька. Новое Время. 24 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  22. ↑ Леся Пиняк (27 травня 2022). Ситуація в Сєвєродонецьку: бої тривають по периметру, прибуття волонтерського транспорту призупинене. Громадське. Процитовано 25 червня 2022.
  23. ↑ Війська РФ встановили контроль над східною частиною Сєвєродонецька – Генштаб ЗСУ. Радіо Свобода. 1 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  24. ↑ ЗСУ провели успішні контратаки в Сєвєродонецьку і знизили бойову міць окупантів — ISW. Громадське радіо. 6 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  25. ↑ В Сєвєродонецьку зруйновані всі 3 мости, але шляхи сполученням з містом існують — Стрюк. Суспільне. 14 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  26. ↑ Росіяни захопили Гірське, але на околицях ще точаться локальні бої – глава ВА. Ліга.Новини. 24 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  27. ↑ Григорій Бондар (24 червня 2022). Відведення ЗСУ із Сєвєродонецька: розкрито деталі виходу підрозділів із міста. Уніан. Процитовано 25 червня 2022.
  28. ↑ Роман Гончаренко (1 червня 2022). Сєвєродонецьк: що треба знати про новий осередок війни на Донбасі. Deutsche Welle. Процитовано 25 червня 2022.
  29. ↑ Вечірнє зведення. Окупанти просунулися на Луганщині — Генштаб. Новое Время. 21 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  30. ↑ Наталка Лотоцька (23 червня 2022). Російські війська продовжували наступ на Лисичанськ з півдня, – ISW. Лівий берег. Процитовано 25 червня 2022.
  31. ↑ Анастасія Шепелева (3 липня 2022). Міністр оборони РФ доповів Путіну про окупацію всієї Луганщини. Deutsche Welle. Процитовано 19 серпня 2022.
  32. ↑ Роман Петренко (12 вересня 2022). На Луганщині також є звільнені населені пункти – ОВА. Українська правда. Процитовано 19 вересня 2022.
  33. ↑ Леся Пиняк, Ірина Сітнікова (19 вересня 2022). Білогорівка в Луганській області зачищена і повністю під контролем ЗСУ — Гайдай. Громадське. Процитовано 19 вересня 2022.
  34. ↑ Катерина Тищенко (9 жовтня 2022). Стало відомо, які 7 населених пунктів ЗСУ звільнили на Луганщині. Українська правда. Процитовано 9 жовтня 2022.
  35. ↑ Альона Мазуренко (24 жовтня 2022). ЗСУ витіснили ворога з 4 населених пунктів на Донбасі – Генштаб. Українська правда. Процитовано 24 жовтня 2022.
  36. ↑ Російські танки зайшли у Старобільськ, їх зупиняють місцеві жителі. Суспільне. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  37. ↑ Юрій Корогодський (5 березня 2022). "Луганськ - це Україна!": мирні мешканці Білокуракиного вийшли на мітинг проти окупантів. Лівий Берег. Процитовано 25 червня 2022.
  38. ↑ На Херсонщині та Луганщині люди продовжують чинити опір окупантам і виходять на мітинги (ВІДЕО). Громадське радіо. 6 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  39. ↑ Новопсков на Луганщині: росіяни відкрили вогонь по беззбройних людях. Українська правда. 5 березня 2022. Процитовано 25 червня 2022.
  40. ↑ Катерина Родак (29 липня 2022). Наші партизани. Zaxid.net. Процитовано 19 серпня 2022.
  41. ↑ Два года с момента убийства мэра Ищенко. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 28 липня 2018.
  42. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
  43. ↑ НЕБЕСНЫЙ ГЕРОЙ НОВОРОССИИ — памяти Евгения Ищенко, посвящается.. — YouTube. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 16 серпня 2018.
  44. ↑ Дремова убили из-за флешки с компроматом на Ефремова-Плотницкого. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  45. ↑ Цензор.НЕТ. Жизнь и смерть "атамана" Дремова: как российские СМИ превратили "Пашу-локатора" в "легендарного Батю". ФОТО+ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  46. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  47. ↑ Уничтоженный глава "милиции "ЛНР" был наиболее вероятным кандидатом для замещения Плотницкого - журналист. УНІАН. 4 лютого 2017. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 30 травня 2021. (рос.)
  48. ↑ Ukraine’s partisans are hitting Russian soldiers behind their own lines. The Economist. 5 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.(англ.)
  49. ↑ Графіті, листівки: як на Луганщині працює рух опору. Суспільне. 10 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  50. ↑ April 25, 2022 Russia-Ukraine news. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 1 серпня 2022.
  51. ↑ В Новоайдаре нашли убитым местного коллаборациониста Павла Шароградского. Главное управление разведки МО Украины. 29 квітня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  52. ↑ У Луганській області партизани обстріляли автівку із самопроголошеним "мером" та його "заступником". ТСН. 4 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  53. ↑ У Старобільську «добрі люди» підірвали автівку з місцевим колаборантом, — Гайдай. Факти. 12 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  54. ↑ Two separatist prosecutors killed by bomb in Ukraine's Luhansk
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Луганської_області&oldid=41493326